Чи не досяг Олександр Сирський стелі компетенції?

Іноді так буває - людина хороша, талановита, герой, але має стелю спроможності та компетенції. Наприклад, може бути геніальним стратегом оборонних та наступальних операцій в кризових ситуаціях, вміє ухвалювати жорсткі рішення в умовах, коли всі інші бояться брати на себе відповідальність - і це дає приголомшливий результат. Але як тільки ця ж людина рухається вище по щаблях влади, отримує більше повноважень, сфер відповідальності та впливу - це стає проблемою. І на перший план виходить самодурство, байдужість до людських життів, невміння довгострокового планування та дрібні психологічні проблеми.

Коли Олександр Сирський, а мова саме про нього, командував обороною Києва чи Харківською операцією - він був на своєму місці. Можливо, кращим з усіх можливих кандидатів. Проте командування Сухопутними військами, а після - і в цілому Збройними силами України, виявилося випробуванням, яке він не пройшов. І в цій ситуації не потрібно істерик, нормальна світова практика - давати шанс і міняти, якщо результат негативний.

Так, звісно, ціна помилки досить висока, але хто може дорікнути Верховному Головнокомандувачу, що в момент призначення Олександра Сирського не було аргументів на його користь? Були, і дуже вагомі. Як і зараз - щоб почати зміни.

Про це і поговоримо.

Перша проблема, яку зараз помічають всі: Олександр Сирський бере в команду лише тих, кому довіряє. В нього немає людей зі сторони, і в підсумку він опинився в теплій ванні викривленої інформації, як і його попередник. Частина оточення, прикриваючи власні прорахунки, налаштувала Головкома на пошук теорій змов, вигадування неіснуючих конфліктів і мотивів.

Друга проблема - "стара школа". Олександр Сирський виявився абсолютно негнучким та не готовим до змін. Він зберігає існуючий порядок, неефективну "паперову армію", про яку не говорив лише лінивий. Звітність, штаби та підрозділи, які існують лише для працевлаштування своїх людей, система зворотного реагування на бойові операції працює тільки точково, завдяки ентузіастам. Немає гнучкості та адаптивності.

Мобілізація - також повністю його відповідальність. Бо як командувач Сухопутних військ, так і Головком, він керував і структурою ТЦК та СП, і підрозділами, відповідальними за комунікації. Зараз ситуація критична, і події в Одесі - це той гнійник, який не міг не прорвати.

Але треба відмотати як мінімум на рік назад, коли ще ніхто не думав, що ці проблеми почнуться. І коли насправді і потрібно було міняти підходи з репресивного на мотиваційний. Не можна було дозволяти поширюватися меседжам, які на радість ворога створювали прірву між військовими та цивільними. Так само ще тоді треба було визначити, хто саме має бути заброньований та побудувати працюючу та прозору систему.

Зрештою, вже на початку грудня 2023 року, коли почалося обговорення змін до законодавства про мобілізацію, не можна було допускати, щоб вносилися і відкликалися законопроекти, позиція держави виглядала слабкою та непослідовною.

Найбільша ж проблема - це радянський рудимент, ставлення до людей як ресурсу, статистичної одиниці. Плани, вимоги виконати їх незважаючи на наслідки - призводять до публічних конфліктів на радість російській пропаганді та до низької якості поповнення. Як влучно описав один офіцер, який приїхав як "покупець" на полігон - "такої кількості бомжів в одному місці я ніколи не бачив".

Українська армія - гордість країни! Ми з усією очевидністю входимо в довгу, виснажливу війну, коли не має можливості розпорошувати ресурси. Нам потрібні нові технології і постійна перевага в них. І це - ще один недолік Головкома, попри декларовану прихильність, він усіляко уникає дійсного розвитку.

Тому прийшов час ставити питання: Чи не досяг Олександр Сирський стелі компетенції?

Автор: Мстислав Корнієнко, провідний аналітик