Проміжний аналіз реалізації стратегії оборони та збереження територіальної цілісності України 2021-2025 - огляд

За матеріалами звіту Інституту військової політики та стратегії "Проміжний аналіз реалізації стратегії оборони та збереження територіальної цілісності України 2021-2025 рр.", проведеного на завдання Сил оборони України в червні 2024 року.

На початку 2021 року Україна опинилася під загрозою повномасштабного вторгнення Росії з моменту сповільнення бойових дій у 2015 році. Військові аналітики та розвідники повідомляли про збільшення російських військ поблизу українських кордонів, що вказувало на можливість прямого вторгнення. Аналогічні дані надходили від союзників та джерел розвідки на росії. Президент Володимир Зеленський, який послідовно намагався реалізувати стратегію мирного завершення війни та деокупації Донбасу і Криму, в той момент серйозно виявив занепокоєння щодо стану української армії, яка потерпала від внутрішніх конфліктів і застою. Це вимагало негайних змін у військовому керівництві.

Конфлікт між тодішнім Головнокомандувачем ЗСУ Русланом Хомчаком і Міністром оборони Андрієм Тараном став критичним фактором, що спонукав до рішучих дій. Зеленський ухвалив рішення про зміну керівництва армії, розуміючи, що такі розбіжності можуть завадити ефективній підготовці до оборони. Він відправив у відставку Хомчака і Тарана, призначивши нову команду, яка повинна була забезпечити оперативне та стратегічне управління ЗСУ.

Процес вибору нових лідерів для української армії був складним і вимагав ретельного аналізу. Президент Зеленський разом зі своїми радниками розглядав кілька кандидатур, серед яких були генерали Сергій Наєв, Олександр Сирський, Валерій Залужний та Євген Мойсюк. Врешті, Зеленський вирішив зробити ставку на нових генералів, навчених в Україні, віддаючи перевагу Залужному та Мойсюку, залишивши Наєва та Сирського на стратегічно важливих посадах.

Валерій Залужний: перший рік на посаді

Валерій Залужний, дійсно обраний за підтримки команди радників, зміг швидко зайняти керівну позицію в ЗСУ. Початок його роботи на посаді відзначався прогресивними ідеями та вмінням керувати штабною роботою. Його призначення було сприйняте позитивно, і він же успішно керував обороною України під час перших місяців вторгнення. Залужний зміг ефективно організувати оборону Києва та інших ключових регіонів, мобілізуючи ресурси та забезпечуючи координацію між різними військовими підрозділами.

Проте у 2023 році його почали критикувати за відсутність стратегічних успіхів та невдалі контрнаступальні операції. Претензії стосувалися того, що стратегія, ефективна у 2022 році, виявилася малоефективною у нових умовах. Крім того, відсутність чіткої мобілізаційної стратегії призвела до значних втрат як серед військових, так і демотивацію серед цивільного населення.

Залужний зіткнувся з важким завданням адаптації своїх підходів до нових умов ведення війни. Його стратегія була побудована на досвіді попередніх бойових дій, але нові виклики вимагали інноваційного підходу та гнучкості. Залужний намагався впровадити сучасні технології та тактики, але стикнувся з внутрішнім опором, який він не зміг подолати.

Олександр Сирський: новий Головнокомандувач

Призначення Олександра Сирського на посаду Головнокомандувача ЗСУ викликало змішані реакції. Сирський мав досвід керування військами та брав участь у звільненні Харківщини. Його призначення було погоджено з міжнародними партнерами, що мало важливе значення для підтримки західних союзників. Однак його репутація у військових колах була неоднозначною, що викликало сумніви серед деяких військових аналітиків.

Перші 100 днів на посаді Сирського показали, що значних змін у підходах до управління військами не відбулося. Втрати в Авдіївці, Роботиному та Харківській області виявили недостатню підготовку до оборонних операцій. Наприклад, в Роботиному не було належно підготованих оборонних позицій, що призвело до значних втрат.

Сирський зіткнувся з багатьма викликами, серед яких було впровадження нових підходів до ведення бойових дій, адаптація до умов гібридної війни та управління ресурсами. Він намагався збалансувати традиційні методи з інноваційними підходами, але зіткнувся з опором і недостатнім ресурсним забезпеченням.

Мобілізація та використання ресурсів

Мобілізація залишається проблемною сферою. Під керівництвом Сирського ТЦК не змогли забезпечити ефективне використання людського ресурсу. Неефективна мобілізація та відсутність чіткої стратегії призвели до великих втрат та наростання напруги в суспільстві. Запит Залужного, на додаткові ресурси, такі як 17 мільйонів снарядів, шокував натівських генералів і вказав на відсутність реалістичної стратегії оборони чи наступу.

Мобілізаційні зусилля також були ускладнені через недостатню підготовку і логістичні проблеми. Багато новобранців не мали належної підготовки та оснащення, що негативно вплинуло на їхню боєздатність. Це призвело до великих втрат серед новобранців та зниження бойового духу.

Вплив російської агентури в СБУ

Російська агентура в СБУ, виявлена після початку вторгнення, серйозно підривала безпеку України. Відставка, арешт або втеча Івана Баканова та арешти агентів, таких як Кулініч і Наумов, показали глибину інфільтрації. Скандал із запитами на видалення проросійських акаунтів через ФБР також підірвав довіру до СБУ та посилив проблеми з інформаційною безпекою. Інфільтрація російських агентів була серйозною загрозою, яка впливала на ключові рішення та загальний стан безпеки в країні.

На початку вторгнення стало відомо, що російські агенти мали доступ до критично важливої інформації та змогли впливати на рішення українського керівництва. Це призвело до серії провалів у перші тижні війни, коли деякі з найважливіших оборонних позицій України були скомпрометовані. Виявлення агентури стало пріоритетним завданням для нового керівництва СБУ, але масштаби інфільтрації все ще залишаються значними.

Зокрема, виявлення агентури стало пріоритетним завданням для нового керівництва СБУ. Були вжиті заходи для підвищення безпеки, проведення внутрішніх перевірок і зміцнення контррозвідувальних заходів. Проте масштаби інфільтрації все ще залишаються значними, і робота з виявлення та нейтралізації агентів триває.

Виклики для України

Заміна Валерія Залужного на Олександра Сирського викликала змішані почуття. Президент Зеленський висловив вдячність Залужному за його внесок в оборону країни, але також підкреслив необхідність нових стратегій та підходів. Сирський, попри критику, має завдання переломити ситуацію на фронтах і продемонструвати ефективність своєї стратегії.

Починаючи з інтерв'ю путіна Такеру Карлсону до останніх заяв щодо територіальних вимог та інші події останніх днів підсилюють тиск на Україну. Це частина більшого плану з дестабілізації країни та підриву її репутації на міжнародній арені. Масштаби російського впливу та дезінформації продовжують бути серйозною загрозою для стабільності та суверенітету України.

Вплив внутрішніх та зовнішніх чинників

Окрім викликів на фронті, Україна стикається з внутрішніми загрозами, такими як політична нестабільність та дезінформаційні кампанії. Заклики до масових протестів можуть призвести до дестабілізації внутрішньої ситуації, що грає на руку Росії. Ще більшою загрозою зараз є суспільний конфлікт між цивільними громадянами та військовими навколо мобілізації, який активно підживлює росія.

Україна має зберігати єдність та консолідовану підтримку своїх міжнародних партнерів. Підтримка Заходу залишається критично важливою для забезпечення військової та економічної стабільності. Однак, попередні помилки у використанні західної допомоги, такі як неефективне використання ресурсів та проблеми з мобілізацією, підривають довіру до українського військового керівництва.

Для досягнення успіху необхідно зосередитися на ефективному використанні ресурсів, посиленні обороноздатності та забезпеченні внутрішньої єдності. Лише так Україна зможе подолати виклики, що стоять перед нею, та забезпечити стабільний розвиток у майбутньому.

Зараз Україна використовує стратегію "еластичної стрічки" в обороні. Ця концепція передбачає гнучкість у відповідь на атаки противника, дозволяючи оборонним силам відступати на певні позиції, щоб уникнути великих втрат, а потім контратакувати. Ця стратегія допомагає зберігати людські ресурси та запобігає оточенню, забезпечуючи кращу координацію між підрозділами та ефективніше використання наявних ресурсів.

Проте провал з підготовкою оборонних укріплень на важливих ділянках створює зайве навантаження на обмежені людські ресурси.

Висновок

Україна стикається зі складними викликами як внутрішнього, так і зовнішнього характеру. Водночас загрози з боку російської агентури, внутрішні політичні конфлікти та дезінформація потребують консолідації зусиль для забезпечення стабільності та суверенітету країни.

Для досягнення успіху необхідно зосередитися на ефективному використанні ресурсів, посиленні обороноздатності та забезпеченні внутрішньої єдності. Лише так Україна зможе подолати виклики, що стоять перед нею, та забезпечити стабільний розвиток у майбутньому.

Розроблено експертами Інституту військової політики та стратегії та залученими спеціалістами, квітень-червень 2024 р.